Любов.

Вчора, як і в багатьох людей, які відчалюють надовго у інший вимір ( або в Чернівці, ха -ха) у мене був вечір зустрічі перед розтаванням. Вибір пав на особу, з якою треба домовлятись ледь не за місяць, бо у нас завжди усе йде шкереберть. На морозиво ми вибрались годині о 9, і зоряний, літній вечір, як прийнято, пройняв нас до серйозних розмов.

Окрім спільного ім'я, часто однакових думок, страхом перед гінекологом у нас є ще одна спільна риса - ми обидві не знаєм, що таке справжнє кохання. Легко уявити що таке любов до рідних, до soulmate, друзів або однокласників, з якими провів довгих істеричних 11 років, але КОХАННЯ, Господи, шо ж воно таке?

Ми просто стояли і дивились одна на іншу, не знаючи що відповісти. Розгадка була десь поруч. Але де ?

Я, як знайшовша частку душі у Любці, особа, вподобала його думку стосовно цього питання. Ось що він пише :

"Колись я інтуїтивно, наосліп написав, що "найкращий спосіб любові - любити саму любов". І з часом все більше переконуюся в цьому. 

Бо найчистіша любов - коли вже не потребуєш "об'єкту" свого кохання. Коли ви вже давно не бачилися, не розмовляли, не доторкалися, коли забулися запахи, жести, слова. Усе - пішло й зникло, а любов залишилася. 

Тож, буває, прокинешся посеред цих найкоротших у році червневих ночей - і відчуваєш: люблю. Як щось невидиме, ідеальне, не з цього життя. Але люблю. Досі, крізь роки. Так само."

Але що як людина ніколи цього не відчувала? Де візьметься оте саме відчуття, котре бороздить душі і змушує прокидатись самотніми ночами?

Скептики кажуть, що любові немає. Її вигадали люди, ледь не з того, що було сумно. Інші кажуть, що то хімічний процес і бла бла бла, і так далі. Сумісність (або НЕсумісність гормонів), протилежності притягуються... Що там ще? Купа усього.

Опитані мною люди, зазвичай, відповідають, що їм немає чого сказати, адже він\вона цього не відчула за свої, ще поки, молоді роки. Грунтуючи відповідь лише на власному досвіді, моя приятелька відповіла поетично, претензіозно, проте чесно і мило :

"Любов-це коли мамця не витрачає кошти на кофтинку своєї мрії,а купує тобі ляльку,за якою ти вже мучишся декілька років.
Любов-це коли хлопець поповнює тобі рахунок через те,що ти не маєш можливості часто йому дзвонити.
Любов-це коли батько грозиться голову відірвати будь-кому,хто образить його тендітну донечку.
Любов-це коли сестра/брат погоджуються ходити з тобою весь день по лікарні,аби зробити довідку для школи.І вони навіть слова не скажуть,як їм важко з тобою плентатись по лікарях,бо люблять тебе.
Любов-це коли бабуля,незважаючи на всі свої негаразди,вислухає тебе у важкі періоди твого життя,порадить,пригорне та заспокоїть."
і додала :

"але це так, дуже узагальнено. Можливо для когось це не любов. Але для мене - так."

Це перетворюється у цікавий соціологічний проект, подумала я про себе. Отож, продовжимо опитування.

"Я думаю шо любов-це 6 чуство людини. От ми вміємо відчувати смак, запах, дотик, чути ,бачити все з народження. А от любити ніхто з народження не вміє. Це як набута можливість, яка приходить з часом. А як люди розуміють ,шо вони знайшли любов-оце вже вопросік. Скоріше всього це відбувається само собою. Можна закохатись за 5 хвилин, а можна 10 років знати людину, і на 11 тільки побачити в ній шось особливе. 6 чуство під назвою *любов* є в кожного, но проявляється в різних обставинах і проміжках часу.".

Я погоджуюсь цілком і повністю, але залишається щось іще...

Ось що я зрозуміла : люди різні. У всіх своє уявлення про правильне та неправильне. Про добре і погане. І про кохання. Але яке б воно не було, воно має право на існування.

У мене все.

25 - 27 серпня, Вінниця

P.S. Обіцяю написати свою думку, як тільки до самої допетрає. Але то може бути не зовсім скоро. Або зовсім не бути. Трапляється ж таке? Тьфу ти.